b_200_150_16777215_0___images_stories_18rik_06_img_20180603_151000.jpgb_200_150_16777215_0___images_stories_18rik_06_img_20180603_151311.jpgb_200_150_16777215_0___images_stories_18rik_06_img_20180603_152405.jpgb_200_150_16777215_0___images_stories_18rik_06_img_20180603_151210.jpg03 червня представники Перемишлянського району з числа органів влади, громадських активістів на чолі із першим заступником голови райдержадміністрації Б. Гуменюком віддали шану воякам Армії Української Народної Республіки, Української Галицької Армії, Української Повстанської Армії та усім українцям, захороненим на військовому цвинтарі у Пикуличах (РП).

Варто відзначити, що у поминальних заходах, які вже традиційно розпочалися  молитвою у Кафедральному соборі УГКЦ св. Івана Хрестителя у Перемишлі взяли участь делегації з усіх районів Львівщини та обласного центру Львова, Івано-Франківщини,  Тернопільщини та української громади в Польщі. Опісля літургії всі учасники пройшли пішою ходою Перемишлем на військовий цвинтар у селі Пикуличі, де помолилися та поклади квіти до підніжжя могил.

 

 

Довідка:

До Першої світової війни на теренах Пикулич були побудовані військові казарми, як запліччя фортеці Перемишль. Після розпаду Австро-Угорщини три позаказармові об'єкти використовували як табори для полонених, здебільшого українських вояків. У 1919 році в таборі перебувала максимальна кількість полонених - близько 30 тисяч осіб. Брак будь-який санітарних умов та довготривале погане харчування спричинило спалах епідемії тифу, туберкульозу та інших хвороб.

Як наслідок, щодня помирало майже 100 осіб. Хворобами заражалося і місцеве населення Пикулич, навколишніх сіл та Перемишля. Стривожена місцева влада вимагала від комендатури табору виправити небезпечну ситуацію. Лише на початку 1921 року табір було ліквідовано.

До весни 1920 року померлих ховали на прилеглих до табору полях. Після протестів селян для поховань обрали місце старої австрійської порохівні на південній околиці Пикулич. До упорядкування цих місць долучилися й місцеві селяни та молодь з гімназії. 1 листопада 1921 року на цвинтарі відбулася перша панахида. До 1922 року цвинтар повністю впорядкували. У роботах взяли участь майже 10 тисяч осіб. На початку 1924 року були ексгумовані та перенесені на територію цвинтаря останки захоронень із сусідніх полів в Пикуличах, Бакончицях і на теренах Засяння.

Через кілька років цвинтар облагородили і на кургані зі спільних могил встановили пам'ятник заввишки 8 метрів у вигляді хреста із написом: "Борцям за волю України". Автор пам'ятника - Олена Кульчицька. Щороку 1-листопада, аж до 1946 року, з Перемишля до цвинтаря ходила релігійна процесія і відправлялася панахида за загиблими героями - борцями за свободу України. У наступні роки під час Зелених Свят тут проводили релігійно-патріотичні маніфестації українців Перемишля та прилеглих територій.

Після Другої світової війни цвинтар і хрест знищили. У 1989 році цвинтар відбудували. Відновили й традицію спільного молебню польських і українських влад на цвинтарі. Назву "Український військовий цвинтар" встановлено 1994 році. У 2000 році цвинтар збільшено, 7 липня на його територію урочисто перепоховано останки 47 членів УПА, що загинули під час боїв 1946 року в селах Бірча, Лішня та околиць.